- зубчастий
- -а, -е.Який має зубці, із зубцями (див. зубець). || Який здійснюється за допомогою коліс, що мають зубці. Зубчасте зчеплення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
зубчастий
Смотреть что такое "зубчастий" в других словарях:
зубчастий — прикметник … Орфографічний словник української мови
цівково-зубчастий — прикметник … Орфографічний словник української мови
визубень — бня, ч. 1) Пошкодження, виїмка на лезі гострого знаряддя; щербина. 2) Зубчастий виступ на чому небудь … Український тлумачний словник
гребінь — беня, ч. 1) Високий дерев яний стояк із зубцями, що на них насаджується пряжа за ручного прядіння. 2) Те саме, що гребінець 1). 3) Довгастий зубчастий м ясистий наріст на голові деяких птахів. 4) Верхній край, верхня частина, вершина чого небудь… … Український тлумачний словник
зубцюватий — а, е. Те саме, що зубчастий … Український тлумачний словник
зубчастість — тості, ж. Абстр. ім. до зубчастий … Український тлумачний словник
зубчатий — а, е. Те саме, що зубчастий … Український тлумачний словник
плімутрок — а, ч. Поширена порода несучих і м ясних курей різноманітного оперення, що мають листкоподібний зубчастий гребінь … Український тлумачний словник
пощерблений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до пощербити. || у знач. прикм. || поще/рблено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який має зубчастий край, краї … Український тлумачний словник
сектор — а, ч. 1) спец. Частина круга, обмежена дугою і двома радіусами. || Деталі, частини предметів, машин і т. ін. такої форми. Зубчастий сектор. 2) Ділянка, обмежена радіальними лініями. || Частина певної площі; ділянка, район. 3) Частина народного… … Український тлумачний словник
